* * *
...А небо - наче квітка татуйована,
троянда, зрубана під корінь.
Спадає листя розмальоване
на мляво стиснуті долоні.

Чому все так, а не по-іншому? -
дитячі сльози-запитання.
І чи буває в світі гірше щось,
ніж знати, що ця зустріч - вже остання?

А сонце сипле золотом розпеченим,
і заплітає в хмари тінь та світло,
і пригинає жаром віти схрещені...
...А небо - спалена на попіл квітка.