* * *
Глянь, небесно-блакитні крила
майорять за моєю спиною.
Чому я тебе полюбила
з такою шаленою силою?
Ми сплавлені з різного золота -
червоного, жовтого, білого.
А серце гримить молотом,
й нервово тремтять крила...
This entry was posted
on 14:01:00
and is filed under
Крылья,
О любви,
Стихи
.
You can leave a response
and follow any responses to this entry through the
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
.
Нестримно лине у блакить душа,
А тіло не пускає
Кохання - без добра і зла
Нажаль ніколи не буває.