Сколько высот, сколько глубин без дна!
Но - не один, но - уже не одна.

Бывают странные дни - с временем текучим, как песок, с пробелами из пропущенных минут и темными провалами памяти...
Бывают дни из белого и оттенков серого с черным, ровные и укатанные...
Бывают дни как радуга - плавно изогнутые, даже слишком крутые на виражах, быстрые и яркие...
А бывают дни - как ночи, с затмениями и блеском звезд...
И каждый прожитый день - как откровение.
Счастливые смотрят в небо.

* * *
...А небо - наче квітка татуйована,
троянда, зрубана під корінь.
Спадає листя розмальоване
на мляво стиснуті долоні.

Чому все так, а не по-іншому? -
дитячі сльози-запитання.
І чи буває в світі гірше щось,
ніж знати, що ця зустріч - вже остання?

А сонце сипле золотом розпеченим,
і заплітає в хмари тінь та світло,
і пригинає жаром віти схрещені...
...А небо - спалена на попіл квітка.

которую никто не хочет слушать...

 * * *